Homo sapiens

Учені мужі, які дотримуються теорії еволюції, у своїх працях використовують термін homo sapiens, що з латинської перекладається як «людина розумна». Тим самим вони визнають сучасний стан людини як біологічного виду таким, що знаходиться на найвищому щаблі свого розвитку. І на той щабель її ставить саме розумова здатність. Не будемо вдаватися до подробиць еволюційної теорії, це вже інша тема, зупинимося лише на тому факті, що людина є істотою розумною.

В принципі сам термін є правильним і з біблійної точки зору. У своїй творчій праці Бог ішов від простого до складного. І людина у цьому ланцюжку є останньою і найдосконалішою ланкою. З фізичної точки зору вона нічим не відрізняється від тварин: складається з одних і тих самих хімічних елементів, має однакові основні життєві функції. Найбільшою відмінністю, яка фактично виокремлює людину з усього творіння, є її розумова здатність. У Всесвіті тільки Бог має таку здатність. І нею Він наділив перших людей. От тільки в майбутньому повелися вони далеко не розумно…

Поглянемо, що каже про розум тлумачний словник. «Розум — здатність логічно та творчо думати, вища ступінь пізнавальної діяльності людини, протилежне почуттям». Ми часто можемо про когось чути: «Отой чоловік повівся нерозумно». Мається на увазі, що його слова, вчинки є нелогічними, такими, що ведуть до чогось поганого. І першими нерозумними людьми можна назвати Адама та Єву. Парадоксальним є те, що вони повелися нерозумно через бажання стати ще більш розумними. В чому ж проявилася їхня нерозумність? В тому, що вони не послухалися Бога, особи, Яка має найвищий розум і Яка поділилася цим розумом з людьми. Словник каже, що розум є протилежне почуттям. Почуття також є даром Господнім, але вони повинні підпорядковуватися розумові. А Адам з Євою в ту трагічну мить керувалися саме почуттями: бажанням «бути як боги», бажанням скуштувати з дерева, яке «добре, придатне для очей і пожадане». Втративши контроль над почуттями, вони втратили і розум.

З тих пір людський розум став хворим, «перевернутим», за словами апостола Павла. Люди стали чинити діла, які далеко не назвеш розумними: противлення Творцеві, зарозумілість, братовбивство, жорстокість, ідолопоклонство, розпуста і багато чого іншого, що ми бачимо нині неозброєним оком.

Але найбільшим проявом нерозумності є те, що людина взагалі відкидає Бога. У 13 псалмі прямо говориться: «Сказав безумний: нема Бога». На противагу таким людям Ісус у Своїй Нагірній проповіді наводить приклад мудрої людини, яка свій дім, тобто життя, долю, будує на камені, яким є Слово Боже.

Отже, враховуючи усі ці обставини, кого можна назвати розумним? Апостол Павло каже: «А що вони не вважали за потрібне мати Бога у пізнанні (тобто в розумі), видав їх Бог на розум перевернутий, — щоб чинили непристойне» (Рим. 1:28). Виходячи з цього, щоб бути розумним, потрібно «мати Бога в пізнанні». А що таке «пізнати Бога»? Перш за все, це визнати Його Творцем і Сина Його Ісуса — Спасителем. Це означає усвідомити свою гріховність, нерозумність свого існування поза Ним. Першим кроком блудного сина з відомої притчі до батька стало те, що він «прийшов у себе». Це означає — піти назустріч Богові, дозволити Йому керувати своїм життям. Це означає — покаятися перед Ним. Зауважимо, усі ці кроки робляться перш за все розумом. Хоча у грішника розум є зіпсутим, перевернутим, Бог все-таки дає людині можливість пізнати Його (див. Дії 14:16-17, Рим. 1:18-28), залишаючи можливість свідомо навернутися до Нього, говорить через її совість, через роздумування над творінням Божим. І тоді Господь чинить чудо: Він робить Свій крок назустріч людині, просвітлює її розум Своєю мудрістю і дає чистий розум, яким людина може тверезо оцінювати себе, свої вчинки і навколишню дійсність. Недаремно багато хто з віруючих свідчать, що в момент увірування після молитви покаяння вони ніби прозріли, розум просвітлів, і вони дивувалися, як раніше не бачили таких очевидних речей.

Після покаяння та очищення розуму Господь дає нове серце, тобто нові почуття. Звичайно, почуття також можуть дати поштовх до покаяння, але сам процес навернення проходить через розум. Велич Бога в тому, що Він чекає від людини свідомого навернення. Він не бажає зробити людину Своєю поза її свідомістю та бажанням. Так чинить лише диявол. Він перш за все забирає в людини розум, щоб вона навіть не намагалася шукати Бога. Чому диявол у своїй практиці так широко використовує алкоголь, наркотики, окультизм? Тому що усі ці речі «забирають розум», і людиною керують її тваринні (точніше диявольські) почуття. Чому гіпнотизери, спіритисти перш за все просять своїх клієнтів «розслабитися, відключитися, ні про що не думати»? Бо людиною, яка відключає свій розум, легко маніпулювати, робити з нею що завгодно.

Така ж небезпека є і для віруючої людини. Якщо вона не зважає на тверезий розум, а керується лише почуттями, це також може привести до біди. Християни, які не пильнували за «розумною службою», а ганялися за чимось емоційним, зовнішньо привабливим, надприродньо-ефектним, рано чи пізно або падали, або приходили до лжевчення. Відкинувши розум, вони стали прислуховуватися до голосу сатани, який нерідко з’являється як «ангел світла». Тому апостол Павло благає нас «повіддавати наші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу, не стосуватися до віку цього, але перемінитися відновою нашого розуму, щоб пізнавати, що є воля Божа» (Рим. 12:1-2). Дивно, але навіть духовні дари перевіряються розумом: «…а інші нехай розпізнають» (1 Кор. 14:29). До речі, апостол Павло, торкаючись важливого питання практикування духовних дарів, опирається не на якісь особливі відкриття, а перш за все на здоровий глузд, послідовно роз’яснює їх з точки зору логіки та життєвих прикладів. Він закликає: «Браття, не будьте дітьми своїм розумом, — будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!» (1 Кор. 14:20).

Творець зробив людину розумною. Диявол забрав у неї цей розум. Але Бог у Своїй любові дав людині шанс стати справді homo sapiens, тобто знову повернутися у свій первісний стан, повернутися у Божу присутність. Тому Слово Боже закликає усіх «більше не поводитися як погани в марноті свого розуму, — вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого… Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього і навчилися в Нім.., то відновіться духом вашого розуму і зодягніться в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди» (Еф. 4:17-24).

Якщо Всесильний, Мудрий Бог так турбується про нас, що навіть віддав Сина Свого Однородженого, то хіба не розумно відгукнутися на Його заклик? Хіба це не є вищим проявом мудрості: повернутися до Небесного Батька і отримати Його мудрість? Чи не так, людино розумна?

Юрій ВАВРИНЮК

Благовісник, 3,2007